ДОМАШНИЙ БИЗНЕС

БИЗНЕС БЕЗ ВЛОЖЕНИЙ

БИЗНЕС ДЛЯ ЖЕНЩИН

МАЛЫЙ БИЗНЕС

БИЗНЕС-ПЛАН

ИДЕИ ДЛЯ БИЗНЕСА

БИЗНЕС-СОВЕТЫ

БИЗНЕСМЕНАМ

ИНТЕРНЕТ-БИЗНЕС

Энциклопедия менеджмента. Менеджмент це


Лекція 10. Основи менеджменту

Керівник не може дозволити собі таку

розкіш, як навчання на помилках.

Принцип американської компанії

"Дженерал Моторз"

10.1.Поняття, сутність і види менеджменту

10.2.Функції менеджменту

10.3.Процес прийняття управлінських рішень

10.4.Підготовка бізнес-плану

Після вивчення лекції Ви повинні:

  • знати сутність менеджменту й управління та різницю між ними;

  • знати основні види менеджменту;

  • знати завдання та функції менеджменту;

  • знати основні етапи процесу прийняття рішень;

  • вміти розробляти бізнес-план підприємства.

Поняття, що розглядаються:

Менеджмент - сукупність раціональних методів та організаційних підстав управління фірмою або підприємством.

Фінансовий менеджмент - система принципів, методів, засобів і форм організації грошових відносин.

Менеджер - людина, яка обіймає постійну посаду, наділена повноваженнями щодо прийняття рішень із конкретних видів діяльності фірми, що функціонує в ринкових умовах.

Рішення - вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, покладені на нього відповідно до посади, яку він обіймає.

Бізнес-план - документ, який містить систему ув'язаних в часі та просторі й узгоджених з метою та ресурсами заходів і дій, спрямованих на одержання максимального прибутку в рамках певного проекту.

10.1. Поняття, сутність і види менеджменту

Поняття і сутність менеджменту

Будь-яким підприємством промисловим гігантом чи сімейною перукарнею – необхідно управляти. Коли кажуть "управління підприємством мають на увазі дії його керівника, спрямовані на досягнення певної мети.

Застосування терміну "управління" правомірне щодо загальної характеристики цього виду людської діяльності, а "менеджмент" - щодо змісту, форм і методів конкретного управлінського впливу суб'єкта на об'єкт управління в умовах ринкових відносин.

Менеджмент - сукупність раціональних методів та організаційних підстав управління фірмою або підприємством.

Менеджмент - це сучасна система управління, яка найповніше відповідає функціонуванню соціально-економічних систем в умовах ринкових відносин. Менеджмент - це вид діяльності щодо керівництва людьми в різних організаціях, а також сфера людських знань, які допомагають здійснювати цю функцію. Крім того, зміст поняття "менеджмент" можна розглядати як науку та практику управління, як організацію управління підприємством і як процес прийняття управлінських рішень.

Термін "менеджмент" означає "керівництво людьми".

У спрощеному розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент розглядається як серія безперервних дій, кожна з яких є певним процесом (рис. 10.1)

Орган або апарат управління

Рис. 10.1. Сутність поняття "менеджмент" з різних точок зору

Менеджмент, як особлива управлінська праця, націлений на гнучке пристосування виробничо-збутової діяльності фірми до ринкових умов, що постійно змінюються та регулюються законами розвитку ринкової системи господарювання.

Менеджмент можна розглядати як організацію роботи людей, співробітників, колективу для досягнення поставленої мети найраціональнішим способом.

Менеджмент можна розглядати також як управління будь-якою організацією незалежно від цілей її діяльності: державним закладом, церквою, армією тощо.

Види менеджменту

Розрізняють наступні види менеджменту:

рівні президента, або віце-президента;

  • функціональний, який може бути: адміністративним, комерційним, фінансовим, інноваційним.

У повсякденній практиці кожна людина критично оцінює свої цілі, завдання, результати. Цей процес називається самоменеджментом.

На будь-якій стадії розвитку підприємства ми маємо справу з менеджментом різного типу: фінансовий, стратегічний, операційний тощо.

Сутність фінансового менеджменту проявляється в управлінні фінансами з метою підвищення ефективності виробництва та розподілу продукту. Він включає, зокрема, фінансовий аналіз і систему прийняття рішень; планування використання короткострокових і довгострокових фінансових ресурсів, аналіз імовірного ризику; прийняття рішень щодо використання фінансових ресурсів і контроль за їх виконанням.

Стратегічний менеджмент - управлінська діяльність підприємства або суб'єкта господарювання щодо розробки цілей і політики довгострокових орієнтирів стосовно закріплення позицій на ринку принципово нових напрямів.

Операційний менеджмент - управлінська діяльність менеджерів нижчої ланки управління (бригадири, майстри), яка полягає у безпосередньому керівництві роботою службовців і робітників, виконанні оперативних планів, графіків випуску продукції і надання послуг.

Основне у менеджменті - визначення мети діяльності підприємства на короткострокову та довгострокову перспективи, що здійснюється з урахуванням оцінки потенційних можливостей підприємства, забезпечення її відповідними ресурсами.

Менеджер, його завдання та обов'язки

Сьогодні тих, хто управляє підприємством, все частіше називають "менеджерами". У сучасному розумінні поняття "менеджер" означає "керівник". Менеджер - це найманий керівник-професіонал, що спеціалізується на збільшенні прибутку. Українською мовою терміни "керівник" і "управлінець" зазвичай вживаються як синоніми. Водночас поняття "управління", "керівництво", "організація" фіксують і відображають ті особливі завдання, які розв'язують керівники у своїй діяльності.

Запам’ятайте!Керівник - це не той, хто обіймає певну посаду в адміністрації, а той, хто реально виконує особливі функції керівництва, управління та організації у Процесах виробництва. Керувати - означає задавати перспективи зміни та розвитку, знати (і вміти), що потрібно зробити для того, щоб досягти бажаного результату.

Сьогодні тих, хто управляє підприємством, все частіше називають "менеджерами". У сучасному розумінні поняття "менеджер" означає "керівник". Менеджер - це найманий керівник-професіонал, що спеціалізується на збільшенні прибутку.

У сучасному значенні "менеджер" і "менеджмент" з'явилися лише тоді, коли власники підприємств, господарі, зрозуміли, що дуже вигідно не самим керувати власним майном, а залучати для цього професіоналів, які спеціально підбираються та навчаються такій роботі. Саме цим талановитим спеціалістам, що працювали за наймом, стали доручати головне завдання підприємництва - отримання значного прибутку. На сучасному етапі менеджер у розвинутих країнах — одна з професій, яка найбільш щедро оплачується.

Із розвитком ринкової економіки, крім терміну "менеджер", почали широко використовуватися терміни "бізнесмен", "підприємець", між якими є суттєві відмінності. Бізнесмен - це насамперед ділова людина, яка займається підприємницькою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, бере на себе ризик і несе при цьому відповідальність власним капіталом. Підприємець - це людина, яка бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства, розробкою нової ідеї, нової продукції або нового виду послуг, які пропонуються суспільству. Менеджер обіймає якусь постійну посаду і в його підпорядкуванні знаходиться та чи інша кількість виконавців.

Оскільки всі підприємці беруть активну участь у формуванні цілей підприємства та керують ними на початку діяльності, то їх усіх можна вважати менеджерами.

studfiles.net

1. Сутнiсть менеджменту

ukr.coolreferat.com.ua страница 1

1.Сутнiсть менеджменту.

  • Менеджмент - це наука управлiння органiзацiями. Його зараховують до числа найкрупнiших наукових новацiй 20-го столiття. Слово "менеджмет" не має точного відповідника в українській мові.

  • У спрощеному розумінні "менеджмент"- це вміння досягти поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. В англомовних країнах поняття "менеджмент" тлумачать як спосіб та манеру спілкування з людьми, владу мистецтво керівника, вміння організовувати ефективну роботу управлінського апарату.

  • SМенеджмент ( від англ. – управляти) – вид діяльності, спрямованої на досягнення певних передбачених цілей виробничо-господарською діяльністю організацією (підприємством), яка функціонує в ринкових умовах, шляхом раціонального використання її матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

  • иробництвом з метою пiдвищення його ефективностi i збiльшення прибутку.

  • Є iнше визначення менеджменту - це система поточного i перспективного планування , прогнозування i органiзацiї виробництва, реалiзацiї продукцiї та послуг з метою отримання прибутку.

  • Оксфордський словник англiйської мови дає такi тлумачення «менеджменту»:

  • Менеджмент - це спосiб та манера спiлкування з працiвниками.

  • Менеджмент - це влада та мистецтво управляти.

  • Менеджмент - це вмiння та адмiнiстративнi навички органiзовувати ефективну роботу апарату управлiння та інш.

  • Термiн «менеджмент», «менеджер» швидко i мiцто увiйшли в сучасне життя, замiнивши вокористовуваний ранiше термiни «керування», «керiвна дiяльнiсть» «керiвник», «директор». Термiн менеджмент за своєю суттю є аналогiчним термiну керування, це його синонiм, однако не в повнiй мiрi.

  • Термiн «керування» значно ширший, поскiльки застосовується до рiзних видiв людської дiяльностi. Термiн «менеджмент» застосовується лише до керування соцiально-економiчними процесами на рiвнi фiрми, яка працює в ринкових умовах - технократи, бiлi манжети.

  • Вiн походить вiд латинського словосполучення manaagare , що перекладається як працювати руками. Iншого значення це поняття набуває з формуванням менеджменту як спецiальної галузi знань про закони управлiння органiзацiйними структурами бiзнесу. У зарубiжнiй термiнологiї дiєслово управляти має декiлька iнтерпритацiї, в тому числi to monage - управляти в господарськiй сферi.

Звiдси i виникло i iнше поняття: менеджер - це керiвник (управлiнець), котрий працює в господарськiй, перш за все, виробничо-ринковiй сферi i має професiй-нi знання з органiзацiї управлiння виробництвом.

2. Мета i завдання менеджменту.

  • Мета менеджменту – забезпечення прибутковості чи дохідності діяльності організації на основі раціонального налагодження виробничого процесу управління, розвитку матеріально-технічної і технологічної бази, ефективного використання кадрового потенціалу та залучення коштів.

  • Прибутковість організації свідчить про ефективність її виробничо-збутової діяльності, яка досягається внаслідок мінімізації витрат (на сировину, матеріали, оплату праці та ін.) і максимізації доходів від результатів виробництва – випуску продукції та подання послуг.

  • Завдання менеджменту – конкретизований у просторі і часі зміст мети менеджменту для окремих структурних підрозділів виконавців відповідно до їх функціонального призначення.

  • Найважливішим завданням менеджменту стосовано фармацiї є створення, організація виробництва ЛП i ВМП, надання послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних та людських ресурсів і забезпечення рентабельної діяльності організації, її стабільного становища на ринку.

  • Менеджмент як управління в умовах ринкової економіки передбачає:

  • 1. орієнтацію організації на попит і потреби ринку, конкретних споживачів;

  • 2. виробництво видів продукції, які мають попит і можуть принести очікуваний прибуток;

  • 3. постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва: отримання оптимальних результатів із меншими витратами;

  • 4. господарську самостійність, яка забезпечує свободу прийняття рішень тими, хто відповідає за кінцеві результати організації. Її підрозділів;

  • 5. постійний перегляд цілей і програм залежно від ситуації на ринку;

  • 6. встановлення остаточного результату діяльності організації, її підрозділів на ринку;

  • Кожне аптечне i фармацевтичне пiдприемство будує свою дiяльнiсть, зорiєнтовано на один критерiй - прибуток.. Його отримання пов'язано з необхiднiстю виробництва лiкiв та надання послуг.

  • Менеджмент одночасно повинен вирiшувати три завдання:

  • 1. Отримання прибутку

  • 2. Скорочення власних витрат

  • 3. Розширення ринкового сегменту (ринку збуту)

  • Меджмент дiлиться на:

  • виробничий менеджмент - спрямований на еа вибір основних параметрів технологічного процесу

  • Фiнансовий менеджмент - аналiз i оцiнювання фiнансового стану; розроблення фiнансової стратегiї; пiдтримання лiквiдностi пiдприємства; цiнова полiтика

  • Операцiйний менеджмент - рацiональна органiзацiя управлiнням i виробництiва; планування продукцiї; управлiння запасами; контроль якостi продукцiї

  • Менеджмент персоналу - Планування трудових ресурсiв; набiр i добiр кадрiв;визначення заробiтної плати; професiйне навчання; подiл працi.

Менеджмент маркетингу -

  • Виявлення потреб ринку;визначення споживчих якостей продукцiї вiдповiдно до потреб ринку; задоволення потреб ринку в продукцiї; забезпечення рентабельностi роботи пiдприємства

  • Прибутковiсть пiдприємства свiдчить про ефективнiсть його виробничо-збутової дiяльностi, яка досягається шляхом мiнiмiзацiї витрат (витрати на сировину, та iнш.) та максимiзацiї прибуткiв вiд результатiв випуску лiкарських засобiв та їх реалiзацiї.

  • Менеджмент призваний створити умови для успiшного функцiювання аптеки, складу фабрики чи заводу, виходячи з того, що прибуток ж не причиною iснування аптеки, а результат її дiяльностi, який в кiнцеву пiдсумку визначає ринок.

  • До завдань, що вирiшуються в менеджментi (крiм глобальних, якi вказанi ранiше) вiдносяться також:

  • 1. визначення конкретних цiлей розвитку пiдприємства

  • 2. вияв приоритетних цiлей , їх черговостi та послiдовностi вирiшення.

  • 3. розробка стратегiї розвитку

  • 4. господарських завдань та шляхiв їх вирiшення

  • 5. розробка системи мiроприємств для вирiшення намiчених проблем на рiзнi часовi перiоди.

  • 6. визначення необхiдних ресурсiв та джерел їх забезпечення

  • 7. встановлення контролю за виконанням поставлених завдань.

  • До переяку загальних функцiй управiлiння включають: прогнозування, координування, контроль, керiвництво, звiтнiстть (облiк), активiзацiю (стимулювання), iнформацiю, регулювання,. аАналiз, оцiнку роботи, пiдготовку та прийнят-тя управлiнських рiшень, моделювання, програмування та погодження.

  • Використання функцiй управлiння на практицi можна проаналузувати на прикладi ппiдроздiлів пiдпрриємства , як правило назви пiдроздiлiв сiдчить про виконання ним конкретних функцiй: технiчний, виробничий, фiнансовий. У той же час усi вiддiлi вирiшують свої завдання за допомогою загальних функцiй управлiння: планування, органiзацiї, осмислення iнформацiї та iнш.

  • Ситуацiйний пiдхiд полягає в тому, що хоча загальний процес управлiння одинаковий, специфiчнi засоби, якi повинен використовувати керiник для ефективного досягнення мети органiзацiї, можуть значно ворi'ювати залежно вiд кон-кретної ситуацiї. Ситуацiйний пiдхiд тiсно пов'язаний з системним, але, на вiдмiну вiд останнього, дає можливiсть визначити, якi найважливiшi перемiннi ситуацiї i як вони впликають на ефективнiсть органiзацiї.

4. Еволюцiя управлiнської теорiї.

  • У першій четверті ХХ ст різко зросла динаміка зовнішніх чинників діяльності господарюючих суб"єктів, тому виникла потреба у передбаченні майбутніх змін. Крім того, вирішальним чинником успіху стала здатність випускати максимальну товарну масу за мінімальних витрат.

  • Успіху досягли менеджери-технократи, які відмінно організовували виробництво. Досягненям у цьому напрямку були нормування праці, її раціональна організація, конвеєрна система виробництва.

  • У 30-ті роки ХХ ст ринок ущільнився, його канали переповнилися товарною масою. На відміну від попереднього етапу, коли продавалося все, що вироблялося, як суттєву ознаку ринку почали розглядати попит покупців.

  • Менеджмент як діяльність зародився в США в останні четверті ХІХ ст. На той час це була єдина країна, де підприємницька діяльність людини не залежала від її походження. Уряд США підтримував одержання освіти, що сприяло збільшенню кількості людей, інтелектуально здатних працювати на різних ділянках в бізнесі.

  • Менеджмент як соцiально-економiчне вчення з'явилося наприкiнцi минулого столiття, коли були зробленi першi спроби привести до певної системи знання в галузi управлiння виробництвом. В 1981 р американець Джозеф Вартон розробив систиматичний курс управлiння з метою викладання його в коледжi.

  • Однак початком визнання управляння наукою i самостiйною галузею дослiдження традицiйно вважається 1911 р, коли була опублiкована книга Фредерика Тейлора «Принципи наукового управлiння».

  • Суть теорiї Тейолора полягає в тому, що використовуючи спостереження, замiри, логiку i аналiз, можна удосконалити багато операцiй ручної працi, домагаючись бiльш ефективно їх виконання. В Союзi було розповсюджено явище НОП.

  • Подальший великий успiх у розвитку захiдної управлiнської думки пов'язаний з розвитком школи адмiнiстративного управлiння, основоположником якої вважається французький iнженер Анрi Фойль. Суть сформульованих ним принципiв управлiння полягає в розчленуваннi процесу управлiння на фази, що можна виз-нати першим самостiйним наслiдком науки адмiнiстрування, орiєнтованим перш за все на побудову формальних органiзацiйних структур та систем.

  • Третiй прорив в управлiнськiй думцi характеризується зародженням школи людських вiдносин Американський психолог i соцiолог Мейо проголосив, що продуктивнiсть людської працi врешт-решт визначає не машина, а людська психологiя, Пiзнiше цей напрямок був продовжений розвитком теорiї органiзацiй як соцiальних систем, але за своїм характером це було нiчим iншим, як використання досягнень психологiї та соцiологiї - науки про людську поведiнку в управлiннi.

  • У 90-тi роки видiляється три основнi тенденцiї в теорiї управлiння, Перша з них пов'язана з деяким поверненням до минулого - осмислення значення матерiально-технiчної бази сучасного виробництва надання послуг. Паралельно з цим спостерiгається i друга тенденцiя, що стосується вже соцiальних, поведiнських аспектiв - це посилення уваги до рiзних форм демокритизацiї управляння, участi рядових працiвникiв у здiйсненнi управлянських функцiй, у власностi.

  • думки цього перiоду - посилення

  • Зрештою, третя особливiсть управлiнської мiжнародного характеру управлiння. Слiдом за переходом бiльшостi країн до вiдкритої економiки, рiзким пiдвищення ролi мiжнародної конкуренцiї i , в той же час, кооперацiя виробництва, розвитком транснацiональних корпорацiй, iнтернацiоналiзацiя управлiння ставить багато нових запитань перед управ-лiнською теорiєю та практикою.

5. Характернi риси та стадiї менеджменту

  • Характернi для менеджменту риси включають економiчний, соцiально-психологiчний, правовий та органiзацiйно-технiчнi аспекти.

  • Економiчний аспект має своїм змiстом керування процесом виробництва, в ходi якого досягається координацiя матерiальних i трудових ресурсiв, якi необ-хiднi для ефективного досягнення мети.

  • Соцiально-психологiчнi аспекти характеризуються дiяльнiстю особливої групи осiб по органiзацiї i керiвництву потугами всього пеорсоналу пiдприємства для досягнення поставлених цiлей.

  • Органiзацiйно-технiчний аспект менеджменту включає рацiональну оцiнку ситуацiї i систиматичний вiдбiр цiлей i задач, послiдовно розробку стратегiї для досягнення цих завдань, упорядкування ресурсiв, органiзацiю, керiвництво i контроль за дiями, якi необхiднi для досягнення вибраних цiлей, мотивацiю та винагороду людей, якi здiйснюють цю роботу.

  • В стратегiчному менеджментi є правило, яке вважається одним з головних. Воно заключається в тому, що необхiдно щоденно зменшувати риск пiдприємства, тобто захищати вже отриманий i сформований капiтал. А вже потiм задумоватись i працювати над його збiльшенням i розвитком

  • Функцiя стратегiчного планування повинна вiдповiсти на наступнi питання:

  • 1.Де ми знаходимось на цей час. Керiвник повинен оцiнити сильнi i слабкi сторони органiзацiї в таких важливих галузях як фiнанси, маркетинг, виробництво, трудовi ресурси.

  • 2. Куди ми хочемо рухатись. Оцiнюються можливостi окружаючого пiдприємст-ва середовище i фактори ризику, що йдуть зовнi - конкуренцiя, клiєнти, закони, полiтичнi фактори, економiчнi умови, технологiя, постачання.

  • 3.Як ми збираємося це зробити. Що повиннi зробити члени колективу, щоб досягнути мети.

5. Рівні управління. Управління фарм. службою.

  • Основоположною рисою кожної організації є розподіл праці всередині її. Цей розподіл буває двох типів: горизонтальний і вертикальний.

  • Горизонтальний поділ праці передбачає диференціацію трудового процесу, що спричиняє утворення підрозділів організації, які виконують специфічні конкретні завдання. Вертикальний поділ праці використовується для диференціації управлінської діяльності щодо координування всіх видів діяльності організації, які вживаються для досягнення її цілей. Такий вертикальний розподіл праці керівників створює рівні управління – технічний, управлінський і інституційний.

  • Керівники, котрі знаходяться на технічному рівні, в основному займаються щоденними операціями і діями. Необхідними для забезпечення ефективної роботи щодо виконання головних завдань організації. Керівники управлінського рівня, як правило забезпечують управління і координацію всіх видів діяльності різних підрозділів у середині організації. Керівники на інституційному рівні зайняті в основному розробкою перспективних планів, формування цілей, в якому існує і функціонує організація.

  • Інший спосіб описання рівнів управління полягає у виділенні керівників низової ланки, або операційних управлінців; керівників середньої ланки, або функціональних управлінців, і керівників вищої ланки. Органiзацiйнi керiвники - це органiзацiйний рiвень, що знаходиться безпосередньо над робiтниками та iншими працiвниками. На виробництвi до цiєї групи можна вiднести - майстрiв цехiв, майстра змiни, технологiв.

  • Робота молодших керiвникiв координуєься i контролюється керiвниками середньої ланки. Керiвник середньої ланки часто очолює великий пiдроздiл або вiддiл органiзацiї, Характер його роботи великою мiрою визачається змiстом ро-боти пiдроздiлу, а не органiзацiї в цiлому.

  • Начальники вiддiлiв. Начальники цехiв. Працiвники середньої ланки готують iнформацiю для рiшень, якi приймаються керiвниками вищої ланки, i передають цi рiшення, як правило.

  • Зарубiжнi мехiнiзми управлiння.

  • Асоціації

  • Концерни

  • Консорцуціуми

  • АТ - пізніше

  • Для порiвняння про керування за кордоном. Серед зарубiжних систем управлiння прiоритет вiддається японському та американським механiзмам управлiння, що мають суттєвi вiдмiнностi, але з тим i достатньо ефективнiсть.

  • В основу розвитку i змiцнення громадської свiдомостi та колективизму в Японiї покладено принципи «Гармонiя - вище за все».Головне в цьому принципi - жити в мирi з групою, виявляти почуття турботи та вдячностi, прагнути до загального успiху та щастя.

  • Службовцi, окрiм вищого персоналу, передаються з однiєх роботи на iншу один раз на 5 рокiв. Ротацiя i просування часто здiйснюються одночасно. У вiддiлi планування працюють ледь бiльше 5 рокiв, збуту - близько 5 рокiв, виробництва - 5,5 рокiв, науково-дослiдних робiт-понад 6 рокiв.В ходi 15-20рiч-ної ротацiї по рiзноманiтних пiдроздiлах пiдроздiлах фахiвцi та iншi спiвробiт-

  • ники проходять всебiчну i глубоку пiдготовку, накопичують великий виробничий досвiд д,осягають «фiлософiю фiрми»,змiцнюють персональнi зв'язки.

  • Управлiнська стратегiя США передбачає:

  • 1. визначенiсть у широкiй галузi дiй

  • 2. динамiчний розвиток капiталу i ефективне використання ресурсiв

  • 3. акцент на фiнансових ресурсах з розрахунком виробничої полiтики на короткий термiн

  • 4. самостiйну вiдповiдальнiсть кожного вiддiлення за ризик

  • 5. використання у виробничiй стратегiї можливої конкуренцiї

  • Японська управлiнська стратегiя повнiстю збiгається з американською лише в п ятому положеннi.Iншими принципами управлiнської стратегiї в Японiї є:

  • 1) зазначення напрямку дiй при широкiй свободi їх iнтерпретацiї з боку службовцiв ;

  • 2) широка i тривала програма економiї ресурсiв;

  • 3) акцент на людських ресурсах з тривалими програмами для забезпечення стабiльностi стану компанiї;

  • 4) змешення ризику шляхом розгортання широких внутрiшньофiрмових

  • зв'язкiв.

  • У сучасному американському менеджментi велику увагу придiляють культурi та розвитку органiзацiї. Кожна солiдна фiрма має свiй особливий дух, загальну атмосферу, яка визначає етичнi принципи, стиль вiдносин, девiзи працi.

  • Декiлька слiв про захiдноєвропейську модель менеджменту. Практика сучасного управлiння в країнах Захiдної Європи значною мiрою формувалася пiд впливом американського менеджменту. Однак сучасний захiдноєвропейський менеджмент має певнi особливостi, зумовленi реалiзацiєю нинiшньої економiчної ситуацiї в цих країнах.

  • До них належать:

  • перехiд вiд диктату продавця до диктату споживача;

  • усунення мiжнародних перепон для руху товарiв i грошей;

  • проникнення на ринки європейських країн товарiв компанiй США i Японiї.

  • В Нiмеччинi, наприклад, особливу роль вiдiграють калегiальна управлiнська вiдповiдальнiсть i система оплати працi. Керiвник вiддiлу не пiдзвiтний не генеральному керiвнику, як в США, а комiтету керiвникiв, у складi якого 3-15 осiб. Ця система дiє ефективно, оскiльки до комiтету належать рiзнi функцiональнi керiвники, якi не допустять перекосiв на користь певних функцiй.

Смотрите также:1. Сутнiсть менеджменту

0.43kb.

1 стр. Мистецтво управлінської діяльності наука управляти: з історії менеджменту дідковська Л. Г., Гордієнко П. Л. Історія вчень менеджменту: Навч посібник. К.: Алерта, 2008. 477 с

0.43kb.

1 стр. Мета роботи – розроблення процесу «Підготовка кадрів вищої кваліфікації» в системі менеджменту якістю вищого навчального закладу

0.43kb.

1 стр. Кафедра менеджменту

0.46kb.

1 стр. Менеджмент Великобританії

0.43kb.

1 стр. Початковий етап діяльності уармбо

0.43kb.

1 стр. Розроблення елементів системи менеджменту якості на відповідність дсту iso/iec 17025 для агрохімічних лабораторій

0.43kb.

1 стр. «управління міжнародним бізнесом» Основна концептуальна установка

0.43kb.

1 стр. Провести аналіз вимог міжнародних документів щодо ризик-менеджменту

0.43kb.

1 стр. Нейростоматологічні захворювання

0.43kb.

1 стр. Політичні комунікації: поняття, сутність, функції

0.43kb.

1 стр. Маркетинг в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом

0.43kb.

1 стр.

ukr.coolreferat.com.ua

Что такое менеджмент? | О менеджменте

Ознакомившись с содержанием введения можно узнать:

Что скрывается за понятием «менеджмент» и в чем состоят его основные функции.

Какие существуют разновидности менеджмента. На что направляется управленческая деятельность.

Слово «менеджмент» все более активно вторгается в нашу жизнь, заменяя, привычное понятие «управление» и становясь одним из символов обновления, перехода на путь цивилизованного развития, по которому следуют другие государства. С одной стороны, такая во многом не оправданная замена, является своего рода данью моде на все западное. Однако, с другой стороны, менеджмент и управление — это далеко не одно и то же.

Долгие годы управление в нашей стране было связано с командно-административной системой, являлось одной из основных форм реализации ее господства над всеми сторонами жизни общества и прежде всего над хозяйственной сферой. В этих условиях оно представляло собой деятельность, закрепощавшую людей, ограничивающую их естественное стремление к поиску нового, творчеству, совершенствованию себя и своей работы.

В противоположность этому менеджмент ассоциируется со свободой, с правом и обязанностью принимать самостоятельные решения, и в этом смысле он действительно является для нас чем-то новым, необычным, важным и нужным для успешного строительства новой жизни.

Само понятие management в смысле близком к современному (прежде оно означало «искусство объезжать лошадей») появилось с началом промышленной революции XVIII—XIX вв. Англии, а затем распространилось по всему миру. Рождением своим оно было обязано росту числа крупных предприятий с сотнями и тысячами рабочих. Их владельцы уже не могли квалифицированно руководить в одиночку таким количеством подчиненных и вынуждены были нанимать для этого специальных людей — менеджеров, профессиональных управляющих, реализующих одну или несколько управленческих функций. Группы таких людей, занимающих высшие должности в фирме, и получили название менеджмент, которое по смыслу аналогично русскому слову «руководство».

Практическая реализация управленческих функций этими лицами также называется менеджментом. Она может рассматриваться в двух аспектах. С одной стороны, это — управление организацией, действующей в условиях рынка в режиме «автономного плавания» и связанное с необходимостью принимать самостоятельные решения в любых неожиданных обстоятельствах. В его рамках определяется что, когда и кому производить, как планировать, распределять и эффективно использовать ресурсы, с помощью каких процедур и методов управлять людьми.

С другой стороны, менеджмент — это управление самостоятельным видом деятельности, не обязательно предполагающее создание предприятия и руководство подчиненными, например, организация выступлений звезд эстрады, спортивных и массовых мероприятий и т.п.

Цель менеджмента в том и другом случае — достижение объектом управления некоего желаемого состояния, качественно или количественно отличающегося в лучшую сторону от существующего.

Менеджментом называется и учебная дисциплина, преподавание которой в одном из колледжей США начал в 1881 г. оду Джозеф Вартон...Сегодня на Западе менеджмент существует и как одно из самых распространенных направлений высшего и среднего профессионального образования и как важнейший элемент подготовки любого специалиста.

И, наконец, менеджмент представляет собой совокупность научных знаний и практического опыта междисциплинарного характера из таких областей, как экономика, организация, социология, психология, педагогика, право. До сих пор нет единого мнения по вопросу о том, является ли менеджмент наукой, имеет свой собственный, отличный от других наук предмет, или можно говорить только о «научном менеджменте», интегрирующем соответствующие положения и выводы других наук, опыт многих поколений управляющих и личное искусство каждого. Окончательный ответ здесь еще только предстоит дать, поэтому в данном изложении сознательно опущен вопрос о предмете и методе менеджмента как научной дисциплины.

Менеджмент в принципе не дает готовых рецептов идеальной организации и самых лучших методов решения проблем, пригодных на все случаи жизни, ибо постоянно меняются условия деятельности людей, их цели, задачи. Он учит думать, правильно ставить вопросы и искать на них ответы, а также задает для людей некоторые простейшие правила игры.

Рассмотрим основные виды менеджмента, свойственные современным организациям и связанные с теми или иными процессами, протекающими внутри них, используя в изложении здесь и в дальнейшем по возможности русский термин «управление».

Прежде всего речь должна идти об организационном управлении, объектом которого являются процессы создания организации, формирования ее структуры, механизма реализации управленческих функций, выработки решений, регламентов и инструкций и т.п. В результате складываются необходимые условия нормального функционирования организации и успешного решения стоящих перед ней задач. Но сами эти решения являются уже объектом перспективного или текущего управления.

В рамках первого ставятся долгосрочные цели организации, определяются основные пути их достижения и таким образом обеспечивается ее будущая жизнеспособность. Второе связано с постановкой конкретных задач, координацией процесса их решения, обеспечением его необходимыми материальными, людскими, информационными и финансовыми ресурсами, контролем и оценкой достигнутых результатов, осуществлением необходимых корректив, поощрением или наказанием исполнителей.

Менеджмент имеет несколько объектов, к которым можно отнести: производство, материально-техническое снабжение и сбыт готовой продукции, инновации, маркетинг, кадры, финансы, эккаунтинг (деятельность по учету и анализу хозяйственных процессов).

Управление производством обеспечивает эффективное осуществление процесса создания товаров и услуг. Оно заключается в определении оптимального объема и структуры выпуска продукции; текущих параметров технологического процесса; рациональной загрузки оборудования; расстановке людей; организации подачи материалов, сырья, комплектующих деталей, информации к местам их использования; обеспечении своевременного ремонта оборудования, оперативном устранении сбоев и неполадок в технологическом процессе, контроле качества, ассортимента продукции и услуг; текущем руководстве персоналом, его стимулировании.

Управление материально-техническим снабжением и сбытом готовой продукции состоит в организации заключения хозяйственных договоров, закупки, доставки и хранения сырья, материалов, комплектующих изделий, произведенных товаров, отправки их покупателям.

Управление инновациями, то есть нововведениями, имеет своим объектом процесс научных исследований, прикладных разработок, создания опытных образцов и внедрения новинок в производство.

Управление маркетингом, едва ли не самой важной и сложной на сегодняшний день сферой хозяйственной деятельности организации, занимается вопросами изучения рынков, существующей и перспективной конъюнктуры, формирования каналов сбыта, выработки ценовой и рекламной политики и т.п.

Управление кадрами, которое в настоящее время рассматривается более широко — как социальное управление, решает задачи подбора, расстановки, обучения, повышения квалификации кадров, вознаграждения и стимулирования работников, создания благоприятного морально-психологического климата, улучшения условий труда и быта персонала, поддержания контактов с профсоюзной организацией и разрешения трудовых споров и конфликтов.

Суть финансового управления заключается в составлении бюджета и финансового плана организации, формировании и распределении ее финансовых ресурсов, портфеля инвестиций, оценке текущего и перспективного финансового состояния и принятии необходимых мер по их укреплению.

Наконец, управление эккаунтингом связано с процессом сбора, обработки и анализа данных о работе организации, их сравнения с исходными и плановыми показателями, результатами деятельности других организаций с целью своевременного выявления проблем, вскрытия резервов для более полного использования имеющегося потенциала.

Сущность любой теории или целенаправленной деятельности, в том числе менеджмента, проявляется в функциях, то есть задачах, которые они призваны решать. Функции выделились в результате разделения и специализации управленческого труда. Впервые они сформулированы «отцом» научного менеджмента А. Фойолем, точку зрения которого автор разделяет полностью.

Главной функцией менеджмента считается планирование, включающее целеполагание, рассматриваемое в широком смысле слова. Реализуя ее, управляющий на основе глубокого и всестороннего анализа ситуации, в которой в настоящий момент находится организация, и ее перспектив формулирует цели и задачи на предстоящий период, разрабатывает стратегию действий, составляет необходимые планы и программы для их реализации. Образно говоря, речь здесь идет об определении того, «где мы находимся в настоящее время, куда хотим двигаться и как собираемся это делать».

Практическое воплощение замыслов, содержащихся в планах, программах, стратегиях берет на себя организационная функция. Она реализуется через создание и размещение объектов управления и их элементов, определение порядка их функционирования, установление и регламентацию связей между ними, формирование структуры управления, обеспечение деятельности необходимой документацией.

Реализация целей организации осуществляется посредством совместной деятельности людей. Чтобы последняя была успешной, ее нужно координировать, направлять в нужную сторону, обеспечивать необходимый уровень взаимодействия между участниками. В подобной координации, или регулировании, суть третьей функции менеджмента.

Ни одна задача не будет успешно решена с должным качеством и минимальными затратами, если работники — руководители и исполнители — не будут в этом заинтересованы. Отсюда вытекает еще одна важнейшая функция менеджмента — мотиваци-онная. Она заключается в определении потребностей людей (а последние часто сами не знают, чего хотят), выборе наиболее подходящего и действенного в данной ситуации способа их удовлетворения с тем, чтобы обеспечить максимальную активность персонала.

Результаты деятельности организации и ее сотрудников необходимо время от времени проверять, оценивать и корректировать. Это составляет содержание контрольной функции менеджмента. Ее элементом является учет, то есть сбор, обработка, анализ и хранение информации о состоянии объекта управления и внешней среды; определение минимально необходимого объема этой информации для нужд управления.

Контроль как таковой призван заблаговременно выявлять надвигающиеся опасности, обнаруживать ошибки, отклонения от существующих стандартов и тем самым создавать основу для совершенствования работы. Безусловно, по его результатам могут делаться и «оргвыводы», связанные с поощрением или наказанием исполнителей, однако поиск «мальчиков для битья» не является его задачей.

www.pragmatist.ru


© 2005-2018, Национальный Экспертный Совет по Качеству.

Высокое качество системы сертификации Центрстройэкспертиза-Тест подтверждено ВОК



Ассоциация СРО Единство